24 лютого я писала друзям і близьким чи є в них гроші щоб запастися їжею, засобами гігієни, ліками. В перші дні надсилала свої особисті збереження і згодом зрозуміла, що не справляюсь з необхідним об'ємом допомоги.

Чернігів швидко оточила російська армія, почалися активні обстріли. Люди перебрались в бомбосховища, виходити в магазини було небезпечно, а запаси продуктів в них швидко закінчувалися. Ми організували групу людей, які розвозили їжу і ліки в бомбосховища або прямо по домівках для маломобільних громадян.

Місто було в оточенні близько 35 днів. В цей час ми знаходили склади з продуктами, прокладали складну логістику повз позиції ворога із інших міст, щоби доставити в місто життєво необхідні ліки, їжу, генератори для лікарень і бомбосховищ. Після деокупації Чернігівщини ми доставляли їжу і ліки в розграбовані села, які пережили окупацію. І зараз продовжуємо проекти по відновленню житла та інфраструктури в Чернігівських громадах.